Наші офіси: м.Галич м-н.Різдва 7а;м. Івано-Франківськ вул.Кармелюка 4

(3431) 22-784 ple_net@ukr.net

Євросоюз пробує нагнути технологічні фірми

ЄС прити google і Facebook

Цифрове покоління не усвідомлює, що майбутнє за приборканням Google, Amazon, Facebook і YouTube, пише Die Welt.

Ще не так давно здавалося, що намітився прекрасний новий світ. Закінчилися матеріальні турботи. Перед цифровий перешкодою, немов сніг на сонці, повинні розтанути традиційні ієрархії, як між знаючими і неосвіченими, улюбленцями долі і знедоленими. У мережі всі рівні, це була нова віра. Інтернет стане історично унікальною машиною демократизації. Це було як колективне сп’яніння.

Мрія розбилася.

Час підвести підсумки. Найбільша проблема полягає не в тому, що невичерпні можливості інтернету, як сподівалися і наполегливо пропагували, не привели до поліпшення моралі і всебічному жвавому і виточені обміну. Те, що мережа досить часто ставала ареною ненависті, брехні та інсинуацій, що вона не тільки не об’єднала, а, навпаки, закрила їх в камери-одиночки для випускання пари, звичайно, проблема, але не найбільша. Тому ще можна сподіватися, що тут мова йде про дитячі хвороби нового медіума, з якими можна впоратися.

ЄС прити google і Facebook

Реальна небезпека в іншому.

Винахід інтернету зробило можливою появу величезних компаній, які майже миттєво стали інформаційними монополістами. Вони діють глобально і вважають національні уряди пережитками старовини. А тому не відчувають себе пов’язаними їх юридичними нормами. І, можливо, з кращих намірів, вилучають демократію в ім’я демократії.

Тоді це бачилося так: вони привласнюють собі право збирати, агрегувати, використовувати і продавати інформацію про кожного. Право інтелектуальної власності також не варто для них ламаного гроша. Художників, авторів, журналістів вони опускають до підручних, до якомога більш дешевих постачальників контенту. Тому, якщо зараз Європарламент хоче прийняти реформу авторського права, яка також трохи обмежить владу Google, Facebook, YouTube і т. д., Це буде перша маленька спроба знову ввести в гру ЄС і держави-члени. До відновлення контролю нам ще й після того буде дуже далеко.

Але не всі бачать це так.

Згадана маленька реформа в ЄС має значний опір, про що свідчать не тільки демонстрації. Якщо дивитися на це з позитивної сторони, то демонстранти вийшли на вулиці в ім’я обіцяної безмежної свободи. І тут вони не розуміють жартів, не допускають навіть сумнівів. Їх мотив добре зрозумілий.

Ті, хто пам’ятають, наскільки складно і витратно ще 30 років тому було отримати інформацію і розуміння контексту; кожен, хто знає, що ще десятиліття тому було майже неможливо або моторошно дорого прямо контактувати з людьми на інших континентах, будуть сприймати можливості мережі як неймовірне досягнення, як несподівано здобуту свободу. Так, немов наші почуття загострилися, а обхват рук збільшився. Але за це довелося дорого заплатити. Інтернет-гіганти перетворили цікаве, спрагле знань і повідомлень, що говорить людство в заручників. Їх пропозиція така: ми робимо можливим вам рух по всьому світу мережі, а ви даєте нам виняткове право забезпечувати вам це.

Користувачі, з одного боку, відчувають себе так чудово, з іншого – є залежними, навіть рабами, щонайменше кріпаками монополій. Так виник новий феодалізм, феодалізм свободи інтернету і компаній, які його постачають. У минулому кріпаком було не до сміху, вони постійно відчували експлуатацію, їх взаємини залежності не давали їм ніяких переваг.

ЄС прити google і Facebook 2

Тепер ситуація змінилася.

Користувачі також у виграші. Від німого пакту з монополіями вони щось отримують. І їх першочергове досягнення не матеріальне. Воно чутливе до слова «свобода». Всі засновники компаній прекрасного нового світу, які згодом стали великими, доклали багато зусиль, щоб стояти на сцені як підступні герої свободи. Немов Робін Гуди, які від імені народу борються проти темних сил аналогового часу. І вони могли це робити, тому що так воно почасти й було.

Коли сьогодні проти реформи авторського права ЄС у всій Європі мобілізується насамперед молодь, то це, мабуть, перше в історії окрилений свободою масовий рух, яке фактично крокує не на боці слабких, а на стороні могутніх, сильних. А ідеологія свободи в тому середовищі так цементувалася, що, здається, в ній з’явився стійкий імунітет проти скепсису і сумнівів. Цим пояснюється і те, що противники реформи ЄС абсолютно не звертають уваги на аргументи протилежної сторони і всіляко замовчують перевага монополістів. В цьому є щось майже мазохістське і дуже нагадує ура-патріотизм молодих прихильників війни минулих часів. Адже серед людей, які мобілізуються в мережі і виходять на вулицю, буде чимало таких, що працюють на заснованому в мережі бізнесі, а тому відносяться до так званого креативного класу. Вони потрапили в сильце, поставлене Google, Facebook і іншими.

Цифрове покоління не усвідомлює

Як так вийшло?

Згадані компанії розвинулися, посилаючись на свободу. Занадто довго їм в цьому вірили уряду, занадто довго нічим їх не обмежували. Ще й тому, що вони, як національні уряди, очевидно і безповоротно програють безоглядному інтернаціоналізму інформаційних монополістів. Тому надзвичайно важливо, що Європейський Союз після тривалого вичікування і національної сплячки нарешті, по крайній мірі, одним-двома пунктами, збирається дати відсіч Google. Втім, це тільки початок, не більше.

Якщо цим шляхом йти далі, неминуче дійдеш до ліберальної сторони питання. Очевидно, що ми живемо в час, коли збільшення підприємницької свободи може автоматично стати не вирішенням проблеми, а самою проблемою. Здається, що відповідний для завбачливого стримування нових гігантів момент просто упустили. У будь-якому випадку тепер уже не схоже, що фортеці інформаційних гігантів вдасться приручити до чесної гри. Інакше кажучи, пора думати не тільки про межі дієвості держави, а й про нову, більш точної державної дієвості. Не зраджуючи при цьому свободи, щоб в кінці не опинитися в державній економіці.