Наші офіси: м.Галич м-н.Різдва 7а;м. Івано-Франківськ вул.Кармелюка 4

(3431) 22-784 ple_net@ukr.net

Комп’ютерні мережі, глобальні і локальні

комп'ютерні мережі

Комп’ютерні мережі сьогодні використовуються практично повсюдно. Вони обплутують собою цілі міста, окремі будинки, бездротові мережі супроводжують людей на вулиці і навіть у підземці метро. На сьогодні, комп’ютерні мережі – це найбільш складні за структурою і ємні за кількістю окремих вузлів системи зв’язку з усіх, створених людством. Раніше такими були телефонні мережі, але вони вже давно поступаються глобальним комп’ютерним мережам за своєю складністю і розміром. Щоб добре розбиратися в комп’ютерних мережах, потрібно розрізняти їх різновиди. Вони класифікуються за багатьма різними параметрами. Деякі з цих параметрів мають суто технічне значення, і можуть бути і невідомі самому користувачеві мережі, деякі очевидні відразу.

Найголовніший параметр, за яким класифікуються комп’ютерні мережі – це їх територіальна поширеність. Виділяють кілька різновидів мереж по їх поширеності в порядку зростання – PAN, LAN, CAN, MAN і WAN. PAN (Personal Area Network) – персональна мережа, в найпростішому наближенні один комп’ютер або кілька, що належать одному власнику. Наприклад, домашня мережа, проведена в квартирі, в яку входить комп’ютер, ноутбук, роутер з комутатором – це PAN. Якщо між собою з’єднані в одну мережу хоча б дві квартири (дві кімнати в офісі, і т.п.) – це вже буде локальна мережа, LAN (Local Area Network). Розміри локальної мережі можуть досить сильно відрізнятися. Це може бути і на 5 комп’ютерів в кількох кабінетах, і величезна мережа в тисячі комп’ютерів, розташованих в декількох будівлях на загальній площі в квадратний кілометр. Головне визначення LAN – це все-таки локальність, замкнутість по своїй інфраструктурі. Терміни CAN (кампусна мережа, Campus Area Network) і MAN (міська мережа, Metropolitan Area Network) використовуються більше за кордоном, у нас це також може вважатися LAN. По суті, кампусовою мережею прийнято називати кілька локальних мереж близько розташованих будівель, які мають загальне призначення. Типова CAN – це мережа університету з кількох корпусів. MAN – це як би велика локальна мережа в місті, що зв’язує між собою багато різних мереж установ. На практиці куди частіше використовуються міські мережі, які інтернет провайдери своїми силами тягнуть від хати до хати, від кварталу до кварталу, підключаючи людей до своєї локальної мережі та інтернету. Такі мережі сьогодні можна зустріти в будь-якому місті, це один з найпоширеніших способів підключення до інтернету. Будь-яка така мережа може включати в себе тисячі комп’ютерів на відстанях в декілька кілометрів один від одного, але по суті своїй – це просто велика LAN. Нарешті, є ще WAN – Wide Area Network, глобальна мережа. Це всесвітні мережі, орієнтовані на обслуговування будь-яких користувачів, незалежно від їх фізичного місцезнаходження. Internet – це і є WAN. Існує досить багато глобальних мереж, деякі можуть бути і закритими від стороннього доступу. Наприклад, корпоративна комп’ютерна мережа компанії, яка включає в себе багато офісів в різних країнах – це теж WAN. Часто мережі розділяють усього на два типи – LAN і WAN.


Менш важливий параметр, за яким також часто класифікують мережі – це функціональна взаємодія комп’ютерів між собою. Є кілька таких класифікацій – однорангова мережа, багаторанговая, змішана, клієнт-серверна. Зустрічаються і інші визначення, наприклад часто мережі прийнято ділити на робочі групи і домени, маючи на увазі що мережа на основі робочої групи – однорангова. Насправді це не зовсім вірно, так як в будь-якій робочій групі в певний момент часу є комп’ютер, який виконує провідну роль – майстер-браузер. Просто цей комп’ютер вибирається за певним алгоритмом, а контролер домену задається явно. Більшість комп’ютерних мереж є змішаними, такими їм і простіше вважати себе, так як домен – це швидше питання організації мережі, а не функціональної взаємодії. Приклад клієнт-серверної мережі – це, наприклад, короткочасний зв’язок комп’ютера клієнта (який сам по собі може бути частиною будь-якої іншої мережі) і сервера банку, який надає певний сервіс. Один комп’ютер може одночасно знаходиться відразу в декількох мережах.


На комп’ютерних спеціальностях у вищих навчальних закладах дуже багато часу приділяється мережевим топологіям. За типом мережевої топології комп’ютерні мережі бувають багатьох різновидів – шина, кільце, подвійне кільце, зірка, решітка, дерево тощо. З поняттям топології часто пов’язано також поняття протоколу, використовуваного в мережі. Так, мережі Token Ring – це завжди кільце, Arcnet – зірка та ін. Насправді, класифікація мережі по топології сильно застаріла. Масове поширення протоколу Ethernet по топології зірка (яке відбулося набагато більше десяти років тому), який сам спочатку був взагалі призначений для топології шина, відсунуло на другий план інші топології. Шина або кільце – це сьогодні суто теоретичні знання, на практиці будь-яка мережа – це зірка (з протоколом Ethernet). Будь то вісім комп’ютерів в офісі, підключених в один світч, або п’ять тисяч комп’ютерів по всій компанії по всьому світу з різними способами підключення – все це зірка. Ну або mesh мережі, але все одно в кожній окремій клітинці топологія мережі – зірка.


За типом середовища передачі даних комп’ютерні мережі діляться всього на два основних типи – провідні та безпровідні. Провідні мережі включають в себе будь-які провідні способи зв’язку – телефонним дротом, коаксіальним кабелем, витою парою, оптоволокном та ін. Провідні мережі обмежені за самою своєю суттю, щоб підключитися до такої мережі – потрібен провід, потрібен якийсь комутатор, звідки йде цей провід, потрібно живлення цього комутатора та ін., якщо немає інфраструктури, якщо не проведено, наприклад, оптоволоконний кабель – то і провідної мережі не буде. Особливо це питання актуальне в селах, де досить рідко є можливість підключення інтернету оптоволоконними лініями. Втім, безпровідні мережі прийдуть на допомогу будь-кому в будь-якій населеній точці світу. Ці мережі мають величезний потенціал для розвитку. Технічна реалізація бездротової мережі може бути різною – невеликий USB-модем, що працює зі звичайною GSM-карткою в глобальній мережі телефонного оператора, радіоантена, яка приймає сигнал від віддаленої точки і передає його на модем, супутникова тарілка зі своїм модемом – останній варіант взагалі може працювати хоч на полюсі. Безпровідна мережа дорожче кабельної, в першу чергу через високі тарифи телефонних операторів, або операторів супутникового зв’язку. Дорожче і за витратами на обладнання, адже навіть простий CDMA-модем все одно коштує дорожче звичайного DSL-роутера. Але використовувати таку мережу можна там, де дротових мереж ніколи і не буде. Єдине виключення це Wi-Fi мережі, якщо в інтернет провайдера добра інфраструктура, то він за рахунок цього може дати швидкий доступ до інтернету за відносно не велику плату.


Мережі ще поділяють за їх функціональним призначенням. Але це суто вигадана характеристика, нічого спільного з принципом роботи цієї мережі не має. Сьогодні це мережа управління технологічним процесом на заводі, а завтра завод продають новому власнику, і він ту ж мережу використовує для зберігання і обробки даних. Призначення змінилося, а мережа анітрохи. Розділяють будинкові мережі, робочі, SOHO та ін. Але в цілому все це – просто назви, мало що говорять про мережу в цілому.


Швидкість передачі даних в мережі характеризується можливостями її комутаторів а також фізичними підключеннями (звичайна, це вита пара, або оптоволокно, або Wi-Fi, або ще щось). Раніше мережі були в основному низькошвидкісні (швидкість до 10 Мбіт/с, коаксіальний кабель, протокол IPX), потім повсюдним стандартом стали середньошвидкісні (до 100 Мбіт / с, вита пара UTP або FTP, протокол IP), а зараз вже і високошвидкісні мережі зі швидкістю передачі даних в 1 Гбіт/с не така і рідкість. Щоб підтримувати таку швидкість, мало високошвидкісного комутатора – потрібні також гігабітне пасивне обладнання до кожного комп’ютера, і гігабітна мережева карта на ньому самому. У високонавантажених мережах використовуються і швидкості в 10 Гбіт/с, і навіть вище. Наприклад, такі швидкості – це нормально для більшості телекомунікаційних провайдерів.


Використовувані операційні системи в мережах – не дуже чіткий параметр для класифікації. Але використовується іноді і він. В основному цей параметр вказує на організацію мережі, під якою операційною системою працюють її сервера. Адже і в мережі NetWare на робочих станціях можуть стояти операційні системи сімейства Windows (самих різних поколінь), і в домені під управлінням Windows 2008 можуть бути робочі станції на Red Hat і Debian. Це дуже нечітка класифікація, і в світі набагато більше мереж, в яких використовуються абсолютно різні операційні системи на сусідніх комп’ютерах, ніж строго типізованих мереж, де все і всюди однакове. Тим більше, якщо операційна система популярна і розвивається, значить під неї швидше за все знайдеться завжди все програмне забезпечення, необхідне для роботи в якійсь конкретній мережі. Звичайно, можуть бути і винятки. Наприклад, версії Windows Vista і вище не мають в своєму складі ПЗ для роботи в мережах з протоколом IPX. І навіть стороннє ПЗ для роботи в таких мережах (клієнт Novell, наприклад) там теж працювати не буде.


Є досить цікава класифікація мереж по необхідності підтримки постійного з’єднання. Навіть сьогодні, в століття загального онлайну, це зовсім не застаріло. Є мережі, в яких дані передаються пакетами. У них немає поняття онлайну, немає таймаутів і спеціальних сигналів для підтримання зв’язку. І використовуються вони дуже широко – це не тільки застарілі Fidonet і UUCP з часів, коли диалап по телефонній лінії був єдиним способом зв’язати два комп’ютери в мережу. Наприклад, і зараз в деяких банкоматах використовується протокол X.25, при якому дані передаються лише тоді, коли це потрібно. В інший час канал просто стоїть. Такі мережі потрібні будуть до тих пір, поки не буде технічної можливості забезпечити що завгодно і де завгодно дійсно дешевим бездротовим зв’язком – на базі GPRS, EDGE, 4G і т.п. Ну а онлайнові мережі відомі всім – це той же Internet. У ньому будь-який вузол завжди або на зв’язку, або ні – всі з’єднання підтримуються постійно.


Дуже важливий параметр класифікації комп’ютерних мереж – це протоколи, використовувані в них (Ethernet, ATM, FDDI, і ін.). Зараз переважна більшість комп’ютерних мереж, як і мережі інтернет провайдера Пленет, працює під протоколами TCP і IP. При цьому в них ще використовується і протокол UDP. Але це не означає що інших протоколів вже немає – під тим же IPX, який використовувався ще в 80-х роках, і зараз, вже на нових комутаторах і на звичайній витій парі, працює чимало робочих систем – на заводах, в банках, в добувній промисловості та ін.


Більше корисної інформації про все що зв’язане з інтернетом тут.

Сервісний центр “Пленет” пропонує вам послуги по наданню інтернету та створенню локальних мереж будь-якої складності. Також можливо Вас зацікавлять інші послуги які ми пропонуємо по ремонту комп’ютерної та побутової техніки та встановленню систем відеоспостереження. Якщо вас зацікавила якась з наших послуг то телефонуйте нам за номерами вказаними нижче, залишайте online-заявки, або пишіть нам на пошту plenetmail@gmail.com.